Skip to content Skip to navigation

Connexions

You are here: Home » Content » Тема 1. Суспільна комунікація за демократії: від «чотирьох теорій» до «трьох моделей»

Navigation

Lenses

What is a lens?

Definition of a lens

Lenses

A lens is a custom view of the content in the repository. You can think of it as a fancy kind of list that will let you see content through the eyes of organizations and people you trust.

What is in a lens?

Lens makers point to materials (modules and collections), creating a guide that includes their own comments and descriptive tags about the content.

Who can create a lens?

Any individual member, a community, or a respected organization.

What are tags? tag icon

Tags are descriptors added by lens makers to help label content, attaching a vocabulary that is meaningful in the context of the lens.

This content is ...

In these lenses

  • Nauka display tagshide tags

    This module is included inLens: Видавництво Наука's Lens
    By: Видавництво НаукаAs a part of collection: "Курс «Сучасні медіасистеми і політичні комунікації»"

    Click the "Nauka" link to see all content selected in this lens.

    Click the tag icon tag icon to display tags associated with this content.

Recently Viewed

This feature requires Javascript to be enabled.

Tags

(What is a tag?)

These tags come from the endorsement, affiliation, and other lenses that include this content.
 

Тема 1. Суспільна комунікація за демократії: від «чотирьох теорій» до «трьох моделей»

Module by: Видавництво Наука. E-mail the author

Summary: За якими критеріями слід аналізувати медіасистеми? У чому саме полягають головні відмінності засобів масової інформації та їх функціонування у різних країнах? Яку роль у політичній системі відіграють медіа? Незважаючи на давню історію розуміння величезного взаємовпливу політики і медіа, що веде свою історію принаймні від Великої Французької революції та війни за незалежність у США, до середини ХХ століття ці питання в науці фактично не порушували. Від класичної праці Ф. Сіберта, Т. Пітерсона та В. Шрамма «Чотири теорії преси» (1956) на задовільну відповідь довелося чекати до початку ХХІ ст. – виходу у світ праці Д. Галліна і П. Манчіні «Сучасні медіасистеми» (2004).

Основна література

Сиберт Ф., Шрамм У., Питерсон Т. Четыре теории прессы. М.: Национальный институт прессы, Вагриус, 1998.

Галлін Д., Манчіні П. Сучасні медіасистеми: три моделі відносин ЗМІ та політики. К.: Наука, 2008.

План

І. Чотири теорії преси Ф. Сіберта, Т. Пітерсона та В. Шрамма.

ІІ. Переваги та вади «Чотирьох теорій».

ІІІ. Три моделі ЗМІ Д. Галліна і П. Манчіні.

І. Чотири теорії преси Ф. Сіберта, Т. Пітерсона та В. Шрамма

Сіберт, Пітерсон, Шрамм

(1956)

…преса завжди набуває форми й забарвлення тих соціальних і політичних структур, у межах яких вона діє…

Чотири теорії преси

Авторитарна

Преса підтримує чинну владу; власність на засоби масової інформації може бути як державною, так і приватною; медіасистема цього типу характерна для Великобританії XVI–XVII століть.

Лібертаріанська (ліберальна)

Якби я мав вирішувати, чи що нам потрібно – влада без газет чи газети без влади, я без жодного вагання вибрав би друге. Втім, тут обов’язково треба зауважити, що кожен мав би отримувати ці газети і міг їх прочитати.

Томас Джефферсон

Панівна у Великобританії після 1688 року та пізніше у США й інших країнах; мета засобів масової інформації – інформувати, розважати, відкривати правду та служити обмеженням влади; власність переважно приватна; філософська основа – переконання у колективній раціональності суспільства, а відтак – у необхідності забезпечення доступу громадян до правдивої інформації, на основі якої базується їх вибір.

Радянська тоталітарна

Характерна для суспільств тоталітарного типу, передусім радянського, але також у певних аспектах нацистського; мета медіа – захищати і зміцнювати соціалізм, допомагати у його експансії, пропагувати цінності, обстоювати диктатуру партії; власність на ЗМІ – державна.

Соціальної відповідальності

Розвивається у США у ХХ столітті; мета медіа – інформувати, розважати, продавати, проте водночас – переводити соціальний конфлікт у площину громадської дискусії; сувора вимога «об’єктивності»; визнання необхідності і висунення вимоги додавати до правдивої інформації ще і «соціально відповідальну» інтерпретацію фактів.

Таблиця 1. Чотири обґрунтування для засобів масової інформації (за Сібертом, Пітерсоном та Шраммом)

Таблиця 1
  Авторитарна теорія Лібертаріанcькая теорія Теорія соціальної відповідальності Радянська тоталітарна теорія
Одержала розвиток була поширена в Англії в XVI і XVII ст. і досі застосовується була прийнята Англією після 1688 р., і в США; впливова повсюди у США в XX ст. у Радянському Союзі, хоча деякі елементи практикувалися нацистами у багатьох країнах
Засади філософія абсолютної влади монарха, його уряду або обох роботи Мільтона, Локка, Мілля й загальна філософія раціоналізму та природних прав роботи Хокінга, Комісія зі свободи преси й журналісти-практики, етичні кодекси засобів масової інформації марксистсько-ленінсько-сталінське вчення з додаванням Гегеля й російської філософії ХIX ст.
Головна мета підтримувати і проводити політику чинного уряду та обслуговувати державу інформувати, розважати й продавати, але в основному допомагати знаходити істину й контролювати уряд інформувати, розважати й продавати, але в основному переводити конфлікт у площину обговорення сприяти успіхові й підтримці радянської соціалістичної системи, зокрема диктатури партії
Хто має право використовувати засоби масової інформації? кожен, хто отримує королівський патент чи подібний дозвіл кожен, хто має на це кошти Кожен, хто має що сказати віддані й перевірені члени партії
Як контролюються засоби масової інформації? урядові патенти, гільдії, ліцензування, іноді цензура за допомогою «процесу повернення до істини» на «вільному ринку ідей» і в судах суспільна думка, професійна етика нагляд і економічні або політичні дії уряду
Що заборонено? критика політичної машини й чиновників наклеп, непристойності, негідна поведінка, антиурядова пропаганда у воєнний час серйозне втручання у сферу прав особи й життєво важливих суспільних інтересів критика партії
Вид власності приватна або суспільна в основному приватна приватна, якщо уряд не змушений взяти у свої руки, щоб забезпечити суспільні інтереси суспільна
Істотні відмінності від інших теорій інструмент проведення політики уряду, хоча й не обов’язково у власності останнього інструмент контролю за урядом і задоволення інших потреб суспільства засоби інформації мають стати соціально відповідальними, інакше хтось має змусити їх бути такими засоби масової інформації належать державі, жорстко нею контролюються і є її знаряддям

ІІ. Переваги та вади «Чотирьох теорій»

Чотири теорії преси » десятиріччями задавали тон у медіадослідженнях , як зомбі з фільму жахів , котрий вже давно віджив відведений йому на землі вік . Гадаємо, час організувати йому належний похорон та взятися за розробку досконалішої моделі, яка б спиралася на справжній порівняльний аналіз.

Д. Галлін, П. Манчіні

Як у медіастудіях, так і в медіаосвіті праця Галліна і Манчіні дедалі більше переймає на себе позицію свого класичного попередника – праці Фредеріка Сіберта, Теодора Пітерсона та Вілбура Шрамма «Чотири теорії преси» (1956). Теорія трьох американських науковців у медіаосвіті і медіастудіях другої половини ХХ століття мала безпрецедентний вплив. Одним із завдань «Сучасних медіасистем» було подолання негативного впливу «Чотирьох теорій преси», неадекватність яких для аналізування медіасистем з плином часу ставала дедалі очевиднішою.

Однак особлива роль «Чотирьох теорій преси», поряд із ідеологічними причинами, ґрунтується і на очевидних наукових перевагах цієї праці. Моделі, запропоновані Галліном і Манчіні, дають можливість об’єктивно розглянути і оцінити класичну теорію попередньої епохи.

Переваги «Чотирьох теорій»

  • вперше у західних мідастудіях, що належали до наукового та ідеологічного «мейнстріму», було чітко сформульовано принцип залежності медіасистеми від політичної і соціальної систем;
  • запропоновано прості критерії класифікації медіасистем у зв’язку з політичною, соціальною та економічною системами відповідних суспільств.

Вади «Чотирьох теорій», що долаються у «Сучасних медіасистемах» Галліна і Манчіні

  • головний недолік: «чотири теорії» мають не дескриптивний (опис реального стану речей), а нормативний характер (містять оцінки, що ґрунтуються на «філософських» відмінностях медіасистем різних суспільств, а ці філософські відмінності визначаються суб’єктивно);
  • зосередженість на британському та американському досвіді;
  • подання історично, соціально та ідеологічно зумовлених фактів як певних універсальних цінностей (приклад: ідеологічна мотивованість «соціальної відповідальності» та зв’язок «соціальної відповідальності» з монопольним становищем газет у переважній більшості американських міст);
  • недостатність аналізу функціонування ЗМІ у Радянському Союзі у зв’язку з соціальними, економічними, політичними та культурними процесами радянського суспільства;
  • подання однієї системи («суспільної відповідальності») як такої, що є унікальною і має переваги над іншими; водночас ефективним еквівалентом системи «соціальної відповідальності» у північноєвропейських країнах є механізми державно-правового регулювання сфери медіа, що випало з поля зору американських науковців середини ХХ ст. (докладніше див. теми, присвячені моделям демократичного корпоративізму та ліберальній моделі);
  • необґрунтований прогресизм (медіасистеми начебто розвиваються від менш до більш досконалих у соціальному сенсі) на тлі недостатньої уваги до національної специфіки досліджуваних систем;
  • потенційна загроза зловживань вимогою «соціальної відповідальності» і її суттєва близькість до певних рис медіасистем авторитарного і тоталітарного типу.

ІІІ. Три моделі ЗМІ Д. Галліна і П. Манчіні

Наша мета не зіставлення медіасистем з нормативним ідеалом, а аналіз їх історичного розвитку як інститутів у контексті певних соціальних умов. Ми хочемо зрозуміти, чому вони розвивалися саме так, як вони розвивалися; яка їх фактична роль у політичному, соціальному та економічному житті; і якою є система їх відносин з іншими соціальними інститутами. Наші моделі журналістики мають емпіричний, не нормативний характер.

Д. Галлін, П. Манчіні

Д. Галлін і П. Манчіні пропонують моделі, що базуються на таких об’єктивних критеріях:

Ступінь розвитку медіаринків і масової преси. Показник розвитку масової преси також характеризує сучасний ступінь потужності електронних ЗМІ: загалом, країни з низьким рівнем впливу друкованих ЗМІ характеризуються високим рівнем розвитку і впливом електронних ЗМІ, у першу чергу – телебачення.

Ступінь політичного паралелізму, тобто ступінь і особливості зв’язків між ЗМІ і політичними партіями та іншими політичними групами, іншими словами – ступінь того, наскільки медіасистема відображає політичний поділ того чи того суспільства.

Ступінь розвитку журналістської професіоналізації – журналісти, власники, працівники ЗМІ як автономна соціальна група, що об’єднуються професійною ознакою.

Ступінь втручання держави у діяльність окремих ЗМІ та медіасистему в цілому.

Галлін, Манчіні

(2004)

Три моделі ЗМІ

Модель поляризованого плюралізму

Низький рівень тиражів газет, низька фактична (часом на відміну від декларованої) професіоналізація медіаспільноти, високий рівень політичного паралелізму (тобто ступеня пов’язаності ЗМІ з політичними партіями та фінансово-промисловими групами, в тому числі регіональними; ця система розвинулася у країнах Південної Європи (Іспанія, Італія, Греція, Португалія).

Модель демократичного корпоративізму

Високий рівень розвитку усіх чотирьох параметрів (масової преси, політичного паралелізму, журналістської професіоналізації та втручання держави у діяльність ЗМІ). Характерна переважно для країн Центральної і Північної Європи (Німеччина, Австрія, Швейцарія, Бельгія, Голландія, Данія, Фінляндія, Норвегія, Швеція); назва пов’язана з визначальною роллю у діяльності ЗМІ стабільних соціальних груп-корпорацій.

Ліберальна модель

Середній рівень тиражів масових газет, низький рівень політичного паралелізму, низький рівень втручання держави у справи ЗМІ, високий ступінь журналістської професіоналізації. Характерна для держав Північно-Атлантичного регіону (Великобританія, Ірландія, Канада, США).

На відміну від попередників, Галлін і Манчіні зосереджуються тільки на демократичних суспільствах Західної Європи і Північної Америки. Водночас їхня теорія є продуктивною для більшості держав сучасного світу, медіасистеми яких можуть бути представлені через комбінації рис трьох основних моделей, запропонованих у «Сучасних медіасистемах», та певних специфічних національних рис і явищ.

Content actions

Download module as:

PDF | EPUB (?)

What is an EPUB file?

EPUB is an electronic book format that can be read on a variety of mobile devices.

Downloading to a reading device

For detailed instructions on how to download this content's EPUB to your specific device, click the "(?)" link.

| More downloads ...

Add module to:

My Favorites (?)

'My Favorites' is a special kind of lens which you can use to bookmark modules and collections. 'My Favorites' can only be seen by you, and collections saved in 'My Favorites' can remember the last module you were on. You need an account to use 'My Favorites'.

| A lens I own (?)

Definition of a lens

Lenses

A lens is a custom view of the content in the repository. You can think of it as a fancy kind of list that will let you see content through the eyes of organizations and people you trust.

What is in a lens?

Lens makers point to materials (modules and collections), creating a guide that includes their own comments and descriptive tags about the content.

Who can create a lens?

Any individual member, a community, or a respected organization.

What are tags? tag icon

Tags are descriptors added by lens makers to help label content, attaching a vocabulary that is meaningful in the context of the lens.

| External bookmarks